Юрий Андрухович А май - это май

              Юрій Андрухович

З циклу «Нотатки фенолога»

Травень є травень. І ми неповторно живі,
й наші сади мов ліси з непролазною тінню.
Скільки тепла подаровано цьому камінню,
світла — цим вікнам, підземного тління — траві?
Скільки увімкнуто в нас кольорових вогнів?
Травня несем на собі неспокійну відзнаку:
тут, між великістю каменя й малістю злаку,
чи не обернеться милість природи на гнів?
Скільки на наших очах облетіло кульбаб?
Що залишається — стебел пусте безголів’я?
Мислячих стебел розкішно-густе пустослів’я?
Стежмо за вітром, і промінь — мов поданий трап.
Кров переміниться. Цвіт на каштанах мине.
Ми поспішаємо жити, немов після мору.
Може, у тім і спасіння — пізнати цю пору,
ніби останнє цвітіння. Єдине. Одне.

                Юрий Андрухович

Из цикла "Записки фенолога"

А май – это май.  В нем неповторимо живем.
И к лесу наш сад с непролазною тенью приравнен.
Бессчетные окна, трава и окрестные камни
с лихвой ли одарены светом, водой и теплом?!
 
Ах, сколько же в нас включено разноцветных огней!
Несем на себе отпечаток тревожного мая
меж каменной глыбой и крохотным злаком, гадая:
а не обернется ли милость природы во гнев?
 
А сколько на наших глазах облетело кульбаб*?!
И что остается нам – голых стеблей безголовье?
Стеблей пышно-мыслящих длительное пустословье?
Следите за ветром, и луч – словно поданый трап.
 
Меняется кровь.  И каштанам отцвесть суждено.
Торопимся жить словно после великого мора.
Не в том ли спасение наше – познать эту пору,
как-будто цветенье последнее.  Это.  Одно.

*Кульбаба – разновидность одуванчика.

Перевод с украинского Ильи Липеса