Небо кольору чорної кави
Заховало за хмари зірки.
Легше дихати так і не стало -
Спека плавить віршів сторінки.
Випаровує силу, наснагу,
Кап'ятить в казані мій терпець.
От таку нам придумав розвагу
Десь із неба веселий Творець.
Ніч не балує нас...
Прохолода
Навіть в річці тепер не живе.
Щось зламалось у світі - погода
Геть засмажити хоче живе.
Хрумкіт трав під ногами колючий
Та на стеблах гербарій квіток...
Припиняй, липень, ти вже ізмучив.
Прохолоди налий нам ковток -
Келих вітру, дощу філіжанку,
Смузі з ягід та хмарок легких,
Щоб присісти під вечір на ганку,
Слухать шурхіт краплинок важких...
4.07.24
Спека
© Copyright: Наталия Рыбальская, 2024
Свидетельство о публикации №124070402600
Свидетельство о публикации №124070402600
Рецензии