Бiжить стежинка
Малиною, трояндами, дощем,
Водою, степом, лазуровим небом,
Солоним морем, співами гостей.
Біжить стежинка в луки, в гай, у поле,
Де вітер носить пахощі зерна,
Туди, де колоситься море жовте,
Де з’явиться із дня на день стерня.
Під струмені дощу веде стежинка,
У літо, в сонця промені ясні,
Туди, де світить райдуга велична,
Де небо -- у блакитному вбранні.
Спішить до лісу стежка за натхненням,
За радісними співами пташок,
Біжить з таким невтомливим смиренням,
Щоб нанизати спогадів разок*…
*Разок (тут образно) – нанизані на нитку, мотузку, дротину і т. ін. однорідні предмети; низка.
Свидетельство о публикации №124070201134