До вiдома камеристiв

   Частина перша "Гросмейстер": http://stihi.ru/2024/06/29/2505


...Аж раптом, підняла себе з колін
На чорно-білій мапі серед поля,
Гросмейстеру не роблячи уклін,
Хоча були слабкі та трохи кволі
Стрімкої гри відверті почуття
Та країлося серце ще і досі,
Коли не відчувала вороття,
Коли корона зчезла у волоссі.
...Це все було в тодішньому житті:
Клітини ті - то довгі кілометри,
Вона і Він - то грішні душі ті,
Що не свої (чужі) вдівали светри
Навиворіт. Та всюди шкереберть:
Стосунки, побут, кинуті оселі.
Вони своїм добром лякали смерть.
Вони, як дві самотності в пустелі
Зустрілися... на дошці ігровій -
На шаховому тлі життєвих партій.
Він - дуелянт і темний буревій,
Їй личать кольори, що Його варті,
Хоча вона у білому вбранні...,
Зробивши вибір, стала на клітину
З можливістю собі сказати "ні" -
Сказати "Ні, бо в тому царстві згину!",
Попленталась, не тямячись, у гру -
У потойбіччя чорного квадрату:
В чужі ліси, до зламаних споруд,
Втрачаючи роки, домівку, варту.
До незнайомих правил без межі,
У почуття безкрайні та пекельні,
В яких... з обох знущалися пажі
Та Небо готувало Їм пательні.
...Тим двом: і Королеві, й Королю
За те, що не знайтись не мали змоги;
За шлюбний біль, уламки кришталю.
За те, що мають право тільки Боги
Кохати так... - За це Небесний гнів
І намір ті Фігури потурати.
За те Їх жоден ферзь не зрозумів.
За те Господь і злий, і гонить з хати
Та не приймають співу звонарі.
Хіба ж то не Христос учив прощенню?
За те, що було в душах - не у грі,
За те, що ті серця - лише мішені.

...Й за те, що згодом сталось при дворі.

30 червня 2024р.