доволi
ЧерЕз сто вікIв, вже нIяк не вАжить,
ЗабулИсь тривОги, причинИ, проблЕми,
Лиш дОсвід лишИвся, та й той лиш дріб'Язок.
Хто за ким має бігти? Кого шанувати?
І кого ще чекати, там, на пилу дорозі?
Тільки цокіт тих стрілок, ніч раптом розбудить,
ОпіслЯ стIлькох днів, якИх булО, доволі...
Свидетельство о публикации №124070105859