Панчо Михайлов Кривавi троянди Кървави рози

„КЪРВАВИ РОЗИ“ („КРИВАВІ ТРОЯНДИ”)
Панчо Атанасов Михайлов (1896-1965 г.)
                Болгарские поэты
                Експресионизъм / Экспрессионизм / Експресіонізм               
                Перевод: Надежда Миськив


Панчо Михайлов
КЪРВАВИ РОЗИ

Улицата беше попръскана с кръв. Алена човешка кръв, наскоро попила на ленти из праха.
Разпламнаха петна по варосаните стени – и по стъклата, малки и големи петна, златисто-червени и кръгли, като рози. Рози.
От всекиго по една. А те бяха много!
И улицата – вече пуста и мълчалива – изтегна с цялата си дължина кокалестото си тяло, сякаш след труд за почивка.
Защото няколко дена поред – жестокостта и непрекъснатата тревога барабаняха с оловните си пръсти по нея.
И – не склопи очи оттогава.
– Улицата.
Че нейната челяд – гладна и черноръка – изчезна.
Едни отплуваха насила с лодки към небето, а други – други, с пречупени крила, прехвръкнаха океана.
Само петната останаха – по стените, по стъклата, – като едри, червени рози, които вечно ще цъфтят.
Едри и червени.


Панчо Міхайлов
КРИВАВІ ТРОЯНДИ (перевод с болгарского языка на украинский язык: Надежда Миськив)

Вулиця була забризкана кров’ю. Багряна людська кров щойно всякла у клуби пилюки.
Запалали плями на побілених стінах – на склі, маленькі й великі плями, золотаво-червоні й круглі, мов троянди. Троянди.
З кожного по одній. А їх було багато!
І вулиця – вже порожня й мовчазна – простягла в повний зріст своє кістляве тіло, наче для відпочинку після праці.
Бо ось уже декілька днів підряд – жорстока й безперервна тривога барабанила по ній своїми олив’яними пальцями.
І – відтоді не склепила очей.
– Вулиця.
А її челядь – голодна й чорнорука – зникла.
Одні відпливли насильно своїми човнами до неба, а інші – інші зі зламаними крилами перелетіли океан.
Лише плями залишилися – на стінах, на склі, – мов великі червоні троянди, що будуть вічно цвісти.
Великі й червоні.