Ручна робота

 В дитинстві я ніколи не відчувала бідності в нашій оселі. Матуся володіла усіма видами прикрас ручної роботи ; і плетіння гачком, і вишивку "болгарським хрестом", і гладдю, і техніку рішельє.
     За часів проживання у проскурівському бараці в моді були плетені гачком корзиночки. Щоб вони тримали форму, їх занурювали у перенасичений розчин цукру. Дві такі корзиночки прикрашали стіни нашої домівки.
     А в техніці рішельє було виготовлено велику серветку, що накривала маленький радіоприймач у спальні батьків. Запобіжників в бараці не було - тому від перенапруги в мережі одного разу радіоприймач згорів разом із серветкою.
     При переїзді до Гречан "обстановка" значно поліпшилася. Тодішній комендант залізничного гуртожитку, гарний знайомий моїх батьків - Пєвнєв, подарував списаний диван. Чорну стару дерматинову оббивку тато замінив на нову, із гобеленової тканини, перетягнув старі пружини.
      От цей славнозвісний диван прикрашали подушечки диванні, вишиті матусею "болгарським хрестиком". Через спинку - пролягала доріжка в техніці "рішельє", а з боків - дві маленькі овальні серветочки в тій же техніці. З двох поличок - звисали великі серветки також рішельє, які утримували статуетки з фарфору. Замість дзеркала посередині - під склом була репродукція якогось відомого художника.
      Стіл посередині вітальні - прикрашала доріжка, вишита гладдю. Столик для радіоли був накритий також великою серветкою рішельє, так само була накрита і сама радіола.
       Еркер вітальні - прикрашали фіраночки в стилі рішельє.
А підлогу прикрашали ткані моєю бабусею доріжки.
       Була в нас сусідкою тітка Галя Косар, яка змагалася із моєю матусею в оздобленні кімнат. Вона володіла і машинною вишивкою, сама придумуючи малюнки. В неї навіть батареї опалення було  прикрашено  фіранками в техніці " рішельє"! Себто вона - виходила переможницею!
       Її молодший син Вітька - мій однокласник - одного разу подарував мені штори, вишиті його матусею за власним малюнком на лляній тканині. Штори були вузенькими, і довгі роки свого призначення в моїй хатці не виконували - не перекривали входу до кімнати, та були зібгані, що і малюнка не видно. Нарешті, я спромоглася доточити штори підходящою тканиною. Вийшло, як на мій смак, дуже файно?
      Уже ні моєї матусі, ні тітки Галі, ні мого однокласника - немає в цьому світі. Але є світла згадка завжди в моєму серці! Хай царствують з Богом!

на фото - штори тітки Галі із волошками, маками та колосками - 30 червня 2024 р.