В годину вечірню, у сяйві заграв,
і першої миті зарани,
благаю, як тебе ніхто не благав,
дай, боже, сумління і шани.
Не в меві у снів, а ось тут, на землі,
і хоч би за крок до прощання,
дай щастя мені і для себе візьми
кришину земного кохання.
Блажен, хто прокинутись вранці хотів,
де ниви колишаться хвилі.
Дай сонця зерну і витрилам вітрів,
і гарту набути в горнилі.
Дай сріблу забарвити скроні вітця,
Онуків колиску для нені.
Де сходиться обрій у точці злиття
беруться завітні терени.
Немає потяги душі до вершів
в обаві запеклого бою.
Дай спокою, боже, могилам братів,
а пам;ять позбав супокою.
світлина: Карп Трохименко. Весна. 1947.
наче молитва
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124062904035
Свидетельство о публикации №124062904035
Рецензии