Гросмейстер

   Коли гра закінчується, король і пішак падають в одну
   й ту саму коробку. (Італійське прислів'я)


Співай мені, Музико, душу край,
Бо спиться мало білій Королеві,
Що у думках летить за небокрай,
Крізь ґрати днів та опіки сталеві
До чорної клітини Короля -
Численних партій шахової дошки,
Чужі перетинаючи поля
Та долю переписуючи трошки,
Не граючись, та все ж таки у грі,
Віддаючи і владному ферзеві,
І пішакам, і величній турі
Цілком себе за оплески місцеві
Від Короля... - І, начебто, в полон
Оманних слів нікчемної любові,
До зали розмальованих колон,
Збудованій на бр'ехні світанковій,
Заходить в королівське лігво те
За досвідом недбалого кохання,
Де подумки трояндою цвіте,
І квітнучи, як вперше і востаннє,
Заходиться у темряві фігур
На іноземній голосом співочим.
А що Король? - Монарший балагур
Від Панночки чомусь ховає очі,
Бо взрощує єдину самоціль
Приватної над Леді перемоги,
Притягуючи військо звідусіль
На дошці шахматерскій що є змоги:
На сильному коні, на воронім,
Штовхаючи в атаку офіцера,
Поразок не приймаючи в війні,
Заглиблює в диявольські озера
Своїх очей Панянку молоду,
Великі не втрачаючи зусилля.
Та Королеві білій на ходу
У рану до країв вливає зілля.
В самім кінці розважливої гри,
Коли вершини збещені принадні,
Він з шахами ногами до гори
Над Світлим перемогою горить.
...Вона лежить на чорнім простирадлі.

28 червня 2024р.

Продовження - частина друга: http://stihi.ru/2024/07/01/657