Сьогодні вранці дощик здивував…
Не смутком, ні! А подихами мрії!
Голубив, колисав, не відпускав…
Щось говорив утішливе у співі.
Так захотілось втиснутися в дощ,
В обійми чарівливі і натхненні,
Забути весь тягар життєвих нош,
В душі відчути ніжності блаженні.
Шепнула я ще сонному тобі:
“Ходім під дощ гуляти по стежинах.
Поглянь, які калюжі у дворі,
Залишимо цей ранок на світлинах.
Ми будемо сміятись без причин,
Ловити зачудовано краплини,
З прозорих бездоганних намистин
Ми зробимо небачені гардини.
Ходім гуляти разом під дощем,
Дивитися допитливо на небо,
Нехай несе нас пристрасті ковчег,
А серце відбиває ритми скерцо…
А потім будем пити досхочу
Гарячу каву з присмаком кохання,
Згадаємо погоду дощову
І наші неприховані жадання…”
Дощ здивував
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124062703671
Свидетельство о публикации №124062703671
Рецензии