Богдан- Iгор Антонич - Два Сердца
У вечір, в обріi, у спів
підем обнявшись перед себе.
Мов черепицю із дахів,
зривае вітер зорі з неба.
І відділившись від юрби,
загорнемося в хутро ночі.
Хай два серця — два голуби
співзвучно й тужно затріпочуть.
(3. квітня 1935)
--------
Богдан-Ігор Антонич
(5 жовтня 1909, с. Новиця, Королівство Галичини та Володимиріi, Австро-Угорщина —
6 липня 1937, Львів) —
украiнський поет, прозаiк, перекладач, літературознавець (uk.wiki)
Богдан-Игорь Васильевич Антонич (1909 / 1937)
Два Сердца
За горизонты, в пенье, в тишь
пойдем, обнявшись, словно дети.
Как будто черепицу с крыш,
срывает звезды с неба ветер.
Уйдем подальше от людей,
укрывшись мехом ночи вещей.
Пускай, как пара голубей,
сердца созвучно в нас трепещут.
------
Перевод: Зыгмунт Левицкий (1944 - 2001)
Свидетельство о публикации №124062701087