Слова

 

Ні, я не збоченець! Лиш збоку,
бо, часом, я дивлюсь суворо
на вас, балакуни бісові,
що ваша справа – лише слово.

З трибуни, за столом чи,
на заздрість, так відважні,
що боретесь зі злом би,
з ним не стикаючись ніяк ви.

Лише одне вам важливіше, -
без явної звучати фальші.
Можливо,  все одно, а після
щось станеться там далі.

Огидні і смішні істоти,
товчете воду в ступці!
Не треба слів красивих-невагомих! 
Робіть розумні вчинки!

------------

Вони спливають, ніби дим,
чи липнуть, мов гидка зараза,
вони податливіш води
і непоступливіш алмазу.

Вони завжди ніжніш чим світ,
чи лихоманкою зноблять химерно,
вони, як вітер крізь рибальську сіть,
у далечінь проходять через тебе.

------------------

Слова - ніщо, але ж які вони вагомі!
Закинуть в небо, або втопчут в бруд.
Пройдуть, мов смерч над твоїм домом.
Протягнуть руку, посміються, віддадуть під суд.

Без жалю страчують, життя дарують,
щомить народжуючись, в століття увійдуть,
мить зупиняють, в німоті вібрують,   
нагадують ім'я, що наказав собі – Забудь!

І без мольберта розфарбовують життя, без кисті,
і наповняють змістом кожен божий день-урок.
і оживають втрачені казки дитинства,
бо слово для життя найперший твій ковток.

-----------   

…пішла робота знову й знову,
щоби почути книг і слів чудовий гул,
начебто хтось розумник добрий
мені ту силу давню повернув.

Словес відсіялась полова,
і залишились точні лиш слова.
Мені так добре, я щасливий знову,
мій ум блукає і моя душа іще жива...
               

- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»