Ясен Валковски Мiсяць Луна

„ЛУНА“ („МІСЯЦЬ”)
Ясен Валковски, псевдоним на Асен Вълкадинов (1902-1960 г.)
                Болгарские поэты
                Сюрреализъм / Сюрреализм / Сюрреалізм               
                Перевод: Остап Сливинськи


Ясен Валковски
ЛУНА
                „В дряхлую спину хохочут
                и ржут канделябры…“
                Вл. Маяковский

В храма, на безутешния мраморен под,
забравен – като прокобен призрачен знак –
в ковчег от восък и кръстно мълчание –
лежи: сънят на неразгадания небосвод.

И – сякаш в някакво приказно сказание –
надвисва в простора и смъртно мълчи:
на Безначалието – жестоката завеса.

И ето маха –
от обезлюденото страдание на небесата:
болката на разплакания лунен квадрат –
сякаш разтворено в ужас ветрило
от сухото дъно на страха.

В заспалите бездни на мойто кандило
забравено от някога на лунния праг,
една след друга свещите отпадат
и мрат безотрадно в мъртвия прах.

…В храма, под ужаса на слепия лампад,
обвит в безумно мълчание и слама –
вледенен тръпне: невменяемият труп
на моята изрязана от мукава самоизмама.


Ясен Валковський
МІСЯЦЬ (перевод с болгарского языка на украинский язык: Остап Сливинськи)
                „В дряхлую спину хохочут
                и ржут канделябры…“
                Вл. Маяковский

На мармуровій печальній підлозі у храмі
забутий – як знак лиховісний, похмурий,
в ковчезі із воску й святого мовчання, –
лежить він – сон, сторож небесної брами.

І – наче у казці якійсь чи легенді,
темніє у мряці, мовчить незворушно
Самовілля жорстока завіса.

Махає –
в безлюднім стражданні небес:
заплаканий місячний тужний квадрат –
мов розгорнуте в жаху вітрило
озивається з сухого дна страху.

В німотних розколинах мого кадила,
забутого в місячних сонних полях,
одна за одною свічки помирають
і, гаснучи, обертаються в прах.

…У храмі, під тінню сліпої лампади,
загорнутий в темне мовчання й солому,
здригнеться – мов вирваний з сну крижаного –
труп мого безсилля і дикої втоми.