А зустрінемося ми ніколи, відколи вже не буде ні холоду, ні зірок, ні в очах твоїх втоми, то що ми зможемо? Та я кішкою серце твоє огорну та й залишусь в ньому. Чи в мені холодно, чи то згасли великі зорі, але поруч з тобою...
Коли ми зустрінемося, не існуватиме сонця, оця темрява заполонить весь космос, сполох кожний стихне, скритий тьмою. То й по світу морем поллється спокій, спи й ти, ніби в твоєм серці не стане моря і шторму, величезного, червоного, наче Юпітера око...
Та що ж я, ми зустрінемося ніколи, щоби засинати в обіймах, в обіймах прокидатись і каву варити, жити, та дивитись, як починається знову Великий Вибух.
Великий Вибух
© Copyright: Май Михненко, 2024
Свидетельство о публикации №124062302934
Свидетельство о публикации №124062302934
Рецензии