Гори високі, ріки глибокі.
Туман над водою сідає.
Там бродить в тумані хтось одинокий,
Можливо на когось чекає.
І буде чекати до самого ранку
Лиш місяць йому співчуває.
Та тільки не скаже нікому,
Бо сам вже забув ті слова.
Слова ті розради й кохання.
Від яких так серце болить,
Тому тільки дивиться пильно
І також ночами не спить.
Йому лиш одне зостається
Все це споглядать з висоти.
Й світить усім одиноким,
Щоб щастя скоріше знайти.
20.06.2024
Гори високи, рики глибоки
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2024
Свидетельство о публикации №124062301738
Свидетельство о публикации №124062301738
Рецензии