Убити б весь час, розчинитись в нірвані,
Щоб чуб не тріщав, коли б'ються пани.
Локшина на вухах: я пан, а ти - пані,
Авжеж старий кінь не псує борозни.
Без вітру наш стяг неспроможний злетіти,
Надійно прихована пилом іржа.
Відвага тепер - це покірно терпіти,
Коли склом розбитим подерта душа.
Могила горбатого не виправляє,
Контраст й упередженість линуть згори.
І знов хтось на когось помиї зливає,
Заснути б мені. Раз, два, три, раз, два, три...
Реал стично-песим стичне
© Copyright: Сергей Шевченко 15, 2024
Свидетельство о публикации №124062204163
Свидетельство о публикации №124062204163
Рецензии