Ф1нальний акорд печал1

Ти мене не залиш позаду, я тебе не зруйную зовсім.
Просто щастя не грає в карти, просто я обираю осінь.
Не тулись до дверей плечима, наче хочеш в стіні лишитись.
Я, насправді, не та єдина... Ти ніколи мене не вивчиш.
Безтурботно гуляє вечір, розкидаючи шлях пилюки.
Я чекатиму завжди серцем… головою – не може бути.
Взагалі, не зупиниш мрію, не затисниш її руками.
Я нікому тепер не вірю, захищаючи душу в шрамах.
Роззирайся навколо ночі, та у собі шукай хороше.
Залишай мене тут, як хочеш, якщо серцю є хтось дорожче.
Не приємно… Не може бути… Все буває! Іди, повіриш.
Я – найкраще у цім безумстві,
Ти втрачаєш зі мною мрію.

Розсипай на листок думками абсолютно усе мовчання.
Так, насправді, ніщо не ранить, як безцільне оце чекання.
Вітер змін розкидає пам’ять, і осяде в душі тривожно.
Я, насправді, не та остання, та забути мене не зможеш,
Відпускаю на всі чотири, цілий світ біля ніг лягає.
Ти мене не залиш у мріях, там минуле не оживає.
Просто вечір дістав гітару, і вино миготить в бокалі.
Цей четвер зафіксує пам’ять як фінальний акорд печалі.

20.06.2024

© Inna Омут, 2024