" і чулось зітхання вічності
між їхніх сердець ударами
коли накривала ніжність їх
коли одне одним марили"
Юрко Іздрик
Не можна твердить, що іду до Тебе -
Скоріш повзу, неначе той слимак!
Роблю такий маленький крок до Ребе,
А потім - кілька кроків вже навспак.
Усі мої завивисті спромоги -
То серед хащ, а то серед пустель,
Такі і недоладні, і убогі,
Розмиті снами, наче акварель?
Але ж повзу. Повільно й без упину!
Друзки зусиль долаю зусібіч -
То в марнославні пристрасті порину,
То в пустослів'я ницих протирічь.
Та все ж, весь сум за усмішку сховавши,
Забувши регіт очманілих зграй,
Я знаю, що накриє ніжність завше
Твоя - мій дивний, рідний, вічний Рай!
Мiй Рай
© Copyright: Маргарита Метелецкая, 2024
Свидетельство о публикации №124062005123
Свидетельство о публикации №124062005123
Рецензии
Так, люба Нінусю! Писалося - душею! Це і буде назва нової моєї збірки, яку вже віддано видавцеві для макетування! З Любов'ю - Маргарита
Маргарита Метелецкая 25.07.2024 16:50 Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 25.07.2024 16:50 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.