Відчути життєдайне джерело
Літо, літо! Знов спекотно!
А хотілося ж тепла!
А тепер душа невтомно
Дощового просить дня.
А коли приносить вечір
Прохолодний вітерець,
Вмить зникає спраги безмір,
Заспокоюється нерв.
Сонце втомлене від спеки,
Тепле, лагідне, м’яке.
Промінець звучанням флейти
Вабить душу в світ натхнень.
Так і хочеться узяти
Сонце, наче апельсин,
І проміннями уяви
Відновити жар і блиск.
Відновити і відчути
Життєдайне джерело,
Щоб змогло все зло забути
Смутком зморене єство…
Вiдчути життедайне джерело
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124062002041
Свидетельство о публикации №124062002041
Рецензии