…Бувало, музика народжувалась раптом,
хоча луна раніше звуку прокидалась.
Наївний реаліст, відчув я клекотання птаха,
і думав, що кохання – вдвох мовчання!
Вітрильника не мав - був скрип його канатів,
іще до зустрічі до мене линув ніжності початок.
Моя амністія, мій берег-оберіг, тебе передчував я, -
на цьому світі білому зустрів назавжди.
- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»
Кохання
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №124061802230
Свидетельство о публикации №124061802230
Рецензии