на гранi дотику

Я перепрошую, побачимось коли ми?
У цьому червні? Перепрошую іще -
минає час, немов би сходами гнилими
іде поволі... Ще й зупиниться? Невже?
Невже впаде? Підступна сходинка остання?
Мені потрібно достеменно знати це...
Не розумію - у якому справи стані,
та що між нами - необачливе слівце,
відвертий погляд, що злетів з під капелюха?
А може, червень, може, сходинки гнилі?
Це вітер Вам прошепотів слова на вухо,
і час червневий зупинився на землі
на грані дотику... Жінки усі - красуні,
та в цьому червні Ви вродливіша з усіх -
заможна пані у ошатній літній сукні,
а голос лагідний, до того ж - срібний сміх.
А ще - каблучка, черевики на підборах
і стан тонкий, і навіть ямка на щоці...
Спливає час, та з ніг обтрушуючи порох,
Ви залишаєте мені хвилини ці,
як дотик ніжний, що забути я не згоден.
Не переймайтеся, є місто, річка, ліс,
а час червневий - шось на кшталт трухлявих сходин,
остання трісне - і зустрінемось колись.