Парк у сел

Частина 1



Місце є в селі чудове,
З панських ще часів, не нове.
Є там рідкісні дерева,
Славна пам'ятка місцева.

І повітря тут зціляє,
Погуляти спонукає,
Вдячність Господу принести,
До ладу думки привести.

У парку співають птахи,
Та снують різні мурахи,
Дерева над головою
Надають душі спокою.

Завжди затишне, привітне,
Невеличке, а примітне.
Люблять сюди приходити,
Щоби гарно відпочити.

Разом дружно посидіти
І поїсти, і попити.
Та птахів почути співи,
Щоб "відмести" всі сумніви.

Та пора. Вже час додому,
А сміття лишають долу,
Бо в кущі його кидають.
За собою не збирають.

І лежать серед травички
Склянки, банки невеличкі
І обгортки від цукерок,
Всі відходи посиденьок.

Повний ліс сміття повсюди.
Так не поступають люди,
Що звуться "гомо сапієнс".
Так бути "хрюшкою" є сенс?

27.05.2024 р.


Частина 2


Кожен день несе з прогулок,
Жінка зі сміттям пакунок.
Щоби всім приємно було,
Радість серце, щоб відчуло.

Але це Сізіфа праця,
Та прибрати все не вдасться. 
Бо щоденно там кидають,
І про чистоту не дбають. 

Люди, люди, вам не сором?
Другим парк є вашим домом. 
Ваші діти там гуляють,
Теж все долу викидають.

Та, що посієш, той пожнеш. 
А де покладеш - там знайдеш. 
Клінінгу в парку немає,
Хто за вас сміття вбирає.

Люба молодь, любі діти,
Дома можна теж смітити?
Звички важко подолати, 
Так що нумо прибирати.


27.05.2024 р.