Співав – аж заплющував очі...
Немов соловейко палкий
кохання співа проти ночі.
А мій соловейко – міський.
Живе по сусідству, тут поруч.
Він – добрий простий чоловік.
Я спів його слухати хочу.
увесь, що залишився, вік.
На жаль, він співає нечасто,
хоча я люблю його спів.
Можливо, що сталось нещастя,
тому він співать не схотів...
Що трапилось, я не спитаю,
я бачу незриму межу...
Я згадую, як він співає,
та в душу не лізу чужу...
Спiвав - аж заплющував очi
© Copyright: Миклош Форма, 2024
Свидетельство о публикации №124061405384
Свидетельство о публикации №124061405384
Рецензии