Матвей Босяка Буря Бурята

„БУРЯТА“ („БУРЯ”)
Димитър Христов Вълев/ Матвей Босяка (1902-1944 г.)
                Болгарские поэты
                Сюрреализъм / Сюрреализм / Сюрреалізм
                Перевод: Остап Сливинськи


Матвей Босяка
БУРЯТА

Незаконнородена дъщеря на бога Марс и простосмъртната Нужда е Бурята. Живее тя из крайните квартали на Салера, вдига прахоляк, сваля и търкаля капите на жреците, вдига фустите на жените.
Мразят я боговете и жреците. Обичат я простосмъртните.
Забиха веднъж тъпани, слязоха на земята богове, събраха армии, и тръгнаха на война. Тръгна и Бурята след тях. Даде знак Марс – засвириха срели, заигра Мор, размахна коса Смърт.
Погледна Бурята – не се въздържа.
Развихри се.
И повлече тя пълчищата – своите приятели – към Салера.

…Експлозия. Рев. Вихър.
Буря, Буря!
Тържествува, пей, бушува и лудей.
Над редути свири и се смей.
Чугун основи
рови.
Гранит палати
клати.
Вековен порядък руши.
Буря, Буря!

…Разгневи се Марс. Отиде до Олимп – помощ от гръмовержеца Зевс поиска. Телеграфира бога на боговете: „Мобилизация на боговете и подчинените им”.
Дни и нощи се бориха с Бурята – и хванаха я.
Заточиха я на остров Тишина.

…Полунощ.
В колибата още свети.
Бурята чете
стихове.
Полунощ.

…Гарвани и свраки
щипят се из мрака.
Старец – бряст задрямал.
Лале разправя приказка.
Духовете и змиите,
елфите и мечките с орлите
танцуват в пещерите.
…Полунощ минава.
Бурята
се прозява.


Матвей Босяка
БУРЯ (перевод с болгарского языка на украинский язык: Остап Сливинськи)

Незаконнонароджена донька бога Марса та простої смертної Нужди має на ім’я Буря. Живе вона ген за останніми кварталами Салери, збиває куряву, валить і котить рівнинами капища жерців, здирає з голів жіночі хустки.
Її ненавидять боги й жерці. Її люблять прості смертні.
Загриміли одного дня бубни, зійшли на землю боги, зібрали військо, рушили на війну. Пішла за ними й Буря. Дала знак Марсові – Заграли флейти, затанцював Мор, змахнула косою Смерть.
Поглянула Буря – не стрималася.
Розгулялася. І повела полки – друзів своїх – до Салери.

…Вибух. Рев. Вихор.
Буря! Буря!
Гуляє, співає, шаліє, гуде.
Над редутами грає, регоче.
Чавун підвалини
валить.
Граніт розхитує
світ.
Одвічний порядок руйнує.
Буря! Буря!

…Розгнівався Марс. Пішов на Олімп – у Зевса-громовержця допомоги просити. Телеграфує богові над богами: „Мобілізація богів та їхніх підвладних“.
Днями й ночами вони ганялись за Бурею – і схопили її.
Заслали на острів Тишу.

…Опівніч.
У хатині ще світиться.
Буря читає
вірші.
Опівніч.

…Ворони й сороки
клюють одне одного в темряві.
Старий в’яз задрімав.
Тюльпан розповідає казку.
Духи та змії,
ельфи, ведмеді й орли
танцюють в печерах.

…Перевалює за опівніч.
Буря
позіхає.