А в мене

" принишкне за вікнами сад і розіллється тиша
  і гойдалка вмовкне в пітьмі розімлілих півкуль
  і стилос невидимий в небі нерівно напише:
  1+1 - це 1
   або 2
   або 0 "
               Юрко Іздрик

О, Господи милий! Ти - камінь наріжний!
І мудро-ласкавий! І трепетно-ніжний!
Десь доля - прихильна. Крутезна десь карма...
І вдало й невдало жилось, Та немарно.

Сльозами набрякнуть засмучені вії...
Та зашелестять часом замкнені мрії.
Трапляється й щастя замученій плоті,
Хоча б'є реальність лиш цирком на дроті...

Та Сонце - не гасне. І Місяць - не гасне!
Життя знов вирує - палке та прекрасне!
Воно мені класно підходить, пасує -
Не буду жалітися Господу всує...

У мене щодня - вже пенсійна турбота -
Обійстя, квітник, та костел щосуботи...
Незвіданим руслом в невидиме йду я,
Молюся та чистую душу будую.

Хай межі між ближніми - надто розмиті,
Я вірю - Любов запанує у світі!
Поети, звичайно, є файні та більші,
А я, як умію, пишу Тобі вірші...

З Тобою я, Господи, арифметично -
Один плюс один - це ОДИН на довічно!

на фото - букета подаровано донечкою - 10 червня 2024 р.