І.С.
Ні. вже не тікаю коли нам реальність болить
Тобі і мені.
Так. Тепер я тебе розумію.
Пишу на папері листи
І у небо летить
Смугаста спина моїх слів паперового змія
Ти тільки одужуй. Я теж намагаюсь. Є ми.
Все добре, а буде ще краще, ти тільки одужуй...
Не бійся у хворих очах моїх злої зими
Бо навіть вона до тепла твого геть не байдужа
Фізично ти надто потужний і сильний, тому
На рівні простих відчуттів тобі важче ніж іншим...
Тепер не до лірики. Та не покинув саму.
Тримаєш, цінуєш...
То ж лину до тебе ще більше.
https://youtu.be/VewRzVgA89A?feature=shared
Листи у лазарет та з лазарету
© Copyright: Анна Владиславовна Смолякова-3, 2024
Свидетельство о публикации №124061005265
Свидетельство о публикации №124061005265
Рецензии