Сумління міцніше тримає, ніж кітва байдару.
До пастки, до зради не зваблять Арете яскраві принади.
В розпачливім відчаю мари ховають тенети за хмари.
Не зможуть вітрила прожити ні дня без вітрів.
Вербиці скидають у воду не сльози, а листя.
Яким не було б - не пригничує шию найпишне намисто.
Надії на щастя не менш безпорадні, аніж беззахисні.
Вітри без вітрил не присплять надаремно копил.
Повітря не стане їдким від гіркого полину.
Де пам'ять жива - там нащадки збудують нову Десятинну.
Прекрасної днини одної і я, як та церква, порину
зі схилів у вир, що захоплює вмить догори.
Розширяться груди, відкриті вітрам для дихання.
Розкриються брами назустріч паломникам. Без покаяння
Залишиться серце, дощенту залите сирітським коханням,
і виліплять з нього горнятко для снів гончари.
про полин та горнятко
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124061004270
Свидетельство о публикации №124061004270
Рецензии
