Прокиньтесь люди

Прокиньтесь люди, жах навколо,
Труни по вулицям несуть.
А нам лукавий дідько каже,
Що дуже любить він народ.

На пащах срам, Христа не знають,
У очах заздрість і злоба.
Рікою крові дім стікає,
Могил вже більше ніж живих.

Не битий битого лупцює,
На смерть продати він спішить.
В країні зло, жахливі пащі,
І Бога в серці вже нема.

Прокинься брат мій, українець,
В лихих руках твоя судьба.
Якщо від сна ти не відійдеш,
На смерть приречена земля.

Згадай як дід твій шаг за шагом,
Країну від оков звільняв,
Як батько твій засіяв житом,
Нам Богом послані поля.

Згадай мій брат, у тебе діти,
Що ти залишиш їм, скажи?
Пусту країну, шиш без масла?
Сволотой набрані борги?

Прокинься брат мій, українець,
Країну можна зберегти!
Ти відведи скоріше очі,
Від злої хтивої брехні.

Ставай мій брате на коліна,
Ти очі в гору підведи,
Великий Бог тебе чекає,
У Нього відповіді всі.

В країну мало закохатись,
Країну треба зберегти,
І лише Бог за тебе брате,
Він не залишить у біді.