О, вольный ручей среди знойного лета

   *        *        *

О, вольный ручей среди знойного лета –
Что шепчешь, взбегая по мшистым камням,
Средь неравновесного этого света,
Завидуя разве жужжащим шмелям?

Хрустальные воды твои серебрятся
И ластятся годы к тебе валуны;
К прохладе твоей берегами толпятся,
Касаясь боками нежнейшей волны…

Сквозь ветви сосны, можжевельника, дуба
Струится настоянный воздух лесной
И облачный свет пробивается скупо –
Долина сражает своей красотой.

Вячеслав Шикалович
09.06.2024г.

                *        *        *
 
О, вільний струмок між спекотного літа –
Шепочеш, збігаючи мохом велінь
У нерівноваженого цього світу,
Тож заздрячи може дзижчанню джмелів?

Кришталь все сріблиться водою живою,
До неї так лащаться всі валуни
У холоду тінь, берегами товпою,
Мілких камінців лоскотять табуни…

Крізь гілля сосни, ялівцю, також дуба
Струмує настій із повітря лісів,
А світло з-за хмар пробивається скупо –
Долина все зве до своєю краси.

В'ячеслав Шикалович
09.06.2024 р.