Йде тихий дощ,
Він так на смуток схожий,
Дерева поливає і траву.
Мені здалось,
Я чую голос Божий,
Його святе благословення дню.
За кругом круг
Малює дощ в калюжах,
А може, щось силкується знайти.
Я чую блюз
У скупчених малюнках,
Шепчу прозорій крапельці: “Щасти!”
Згадався день,
Коли під дощ спокійний
Я слухала задумливий романс.
Відчула щем
І серця голос срібний,
Що плакав і сміявся водночас.
Звучав мотив,
Так схожий на минулий,
Нагадував душі бентежну мить…
Здалось, ожив
Той біль душі пекучий,
На виразках душі збентежив шви…
Тихий дощ
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124060702015
Свидетельство о публикации №124060702015
Рецензии