І.С.
Лікарі все лякають... Нічого. Та дуже шкода
Що підтримки немає тобі, а тепер ось, натомість,
І сама "попливла" дуже кріпко... І темна вода...
І ніяк не збагну як надалі піде наша повість
"Ситуація дуже серйозна" мій доктор казав.
консультує мене...
Та і я з ним ніяк не жартую
Так наплакалась що
Важко навіть два слова зв'язать
Бо не можна хворіти мені тепер...
Серце звітує
Так не люблять жінки. Все це більше ніж потяг чи шлюб.
Так не можна кохати...
Але вже так сталось. Ми поруч.
Якщо будемо жити ще, знову підкаже "люблю"
Тобі кожен мій дотик.
Така тобі нині "опора"
і "підтримка"...
Нехать ніч відступить.
Що завтра - Бог зна
А сьогодні та зараз і тут, крок за кроком... Я зможу...
Ти далеко, у стані жахливому... Та не одна
Я ж бо знаю. Бог є. Сподіваюсь , любов переможе.
Якщо будемо жити...
© Copyright: Анна Владиславовна Смолякова-3, 2024
Свидетельство о публикации №124060605886
Свидетельство о публикации №124060605886
Рецензии