Несу вот тут свой страшный искус,
И знаю я, что жизнь пройдёт.
И мама, на завальне сидя,
Меня уже давно не ждёт.
Давно Евгена поминает
За упокой наш старый поп,
И за весной весна минует
Под выдохи душистых лип.
И высыхает всё Синюха,
Седеет синяя вода,
А ветер вдруг завоет глухо
И пролетает мимо вдаль.
Сереет стреха под дождями,
Уже и дом непрочен стал,
И мама слушает ночами
Бровка бронхитный хриплый лай.
Несу отут страшний свій іспит,
І знаю, що життя мине.
І мати, сидючи на призьбі,
Вже не вичікують мене.
Давно Євгена поминає
За упокій старенький піп,
За весною весна минає
Під запашне зітхання лип.
Все далі висиха Синюха
Й линя її весела синь,
А вітер заголосить глухо
І пролітає в далечінь.
Сіріє стріха під дощами,
Вже й хата стала нетривка,
І мати слухають ночами
Бронхітне гавкання Бровка.
Евгений Маланюк 1897-1968 Под чужим небом, 3
© Copyright: Алёна Агатова, 2024
Свидетельство о публикации №124060502026
Свидетельство о публикации №124060502026
Рецензии
