Е. Белогорская. Шумит метель. Рус. Бел

Я увидал тебя впервые,
Когда красавица – зима,
Рассыпав звезды золотые
Пришла и встала у окна.

Ты посмотрела ясным взглядом,
Лучистым взглядом серых глаз.
Любовь с весною встали рядом
И закружили вихрем нас.

Припев:
Шумит метель и замела дороги,
Но все ж лежит от сердца к сердцу путь.
Мой милый друг, люби меня немного,
Где б ни был я, ты жди и не забудь.

Сегодня грустно и тоскливо,
Сегодня вновь пришла зима.
Я писем жду нетерпеливо,
Но дни бегут, а нет письма.

Зима холодным покрывалом
Окутала замолкший сад.
И на стекле нарисовала
Причудливых узоров ряд.

Припев 2:
В лучах луны знакомая дорожка,
Бежит от сердца к сердцу лунный путь.
Мой милый друг, люби меня немножко,
Где б ни был я, ты жди и не забудь.

Припев:
Шумит метель и замела дороги,
Но все ж лежит от сердца к сердцу путь.
Мой милый друг, люби меня немного,
Где б ни был я, меня не позабудь..

***

Я ўбачыў цябе ўпершыню,
Калі прыгажуня – зіма,
Рассыпаўшы зоркі залатыя
Прыйшла і ўстала ля акна.

Ты паглядзела ясным поглядам,
Прамяністым поглядам шэрых вачэй.
Каханне з вясною ўсталі побач
І закруцілі віхурай нас.

Прыпеў:
Шуміць завея і замяла дарогі,
Але ўсё ж ляжыць ад сэрца да сэрца шлях.
Мой мілы сябар, кахай мяне трохі,
Дзе б ні быў я, ты чакай і не забудзься.

Сёння сумна і тужліва,
Сёння зноў прыйшла зіма.
Я лістоў чакаю нецярпліва,
Але дні бягуць, а няма ліста.

Зіма халодным покрывам
Ахінула маўклівы сад.
І на шкле намалявала
Мудрагелістых узораў шэраг.

Прыпеў 2:
У прамянях месяца знаёмая дарожка,
Бяжыць ад сэрца да сэрца месяцовы шлях.
Мой мілы сябар, кахай мяне трошкі,
Дзе б ні быў я, ты чакай і не забудзься.

Прыпеў:
Шуміць завея і замяла дарогі,
Але ўсё ж ляжыць ад сэрца да сэрца шлях.
Мой мілы сябар, кахай мяне трохі,
Дзе б ні быў я, мяне не пазабывай.

     Перевёл Максим Троянович


Рецензии