Вступ до поеми Злива
Біль був тривким, а сон тривалим.
В одрину правилась постіль,
заправлена в'їдливим жалем,
що тіпав душу звідусіль.
Мотались дні, а ніч висіла
над головами плугарів,
І від безвиході знесила
морила землю без дощів.
Грозився схід своїм осотом.
Втім має пругу навіть щем.
Так, здобрений кривавим потом,
чекав насіння чорнозем.
Любаска ницого неварта.
Народом стане люд. Колись
Накаже лагідно Оранта:
- Проснись від зашморгу, проснись !
© Copyright: Цветков Александр, 2024
Свидетельство о публикации №124060203933
Свидетельство о публикации №124060203933
Рецензии