Евгений Маланюк 1897-1968 Под чужим небом, 2
Кричат, пророчествуя зло.
А я в чужбине, как в неволе,
Чужое волоку ярмо.
А я на пламени разлуки
Всё жгу и жгу года свои,
И снится степь твоя и луки
И на пригорках - ветряки.
Там - свист херсонского простора!
Там ветер от хрустальных волн!
А тут: в окне опустишь штору -
И пьёшь тоски смертельной боль.
1924
Десь сіре поле в чорних круках,
Що пророкують: кари! кар!
А я тут, на чужинних бруках,
Чужий — несу чужий тягар.
А я на полум’ї розлуки
Назавше спалюю роки,
І сниться степ твій, сняться луки
І на узгір’ях — вітряки.
Там — свист херсонського простору!
Там вітер з кришталевих хвиль!
А тут: в вікні опустиш штору —
І п’єш самотній, смертний біль.
Свидетельство о публикации №124060203378