Пролом тучи

ПРОЛОМ ТУЧИ
Перевод стихотворения Лины Костенко

Чёрным – белым – золотым – зелёным
вспыхнуло – блеснуло – занялось!
Гром в меня ударил, целясь словно,
око солнца кровью налилось.
В шаге вмиг обуглилась ограда.
Мир, как от обиды, потемнел.
Воющей, тоскливою руладой
вихрь извечный, словно зверь, взревел.
Скалы набирают в горсти ливень.
В выси тесно колерам-цветам.
Огненные молнии в извиве
жалят кожу тёмную стволам.
Гром бормочет речью явно злою
заклинанье кобры и гюрзы.
Проломилась туча надо мною
золотою чашею грозы!
Может быть, с утра на Черногоре
солнце с левой поднялось ноги.
Лес стоит средь ливня — как в соборе.
А окрест — сияния круги.

                1 июня 2024 года




               
ПРОЛОМ ХМАРИ
Лiна Василівна Костенко [1930]

Чорне - біле - золоте - зелене
спалахнуло - блиснуло - знялось!
Грім ударив особисто в мене,
око сонця кров'ю налилось.
Туж за крок обвуглилось вориння,
світ потемнів, наче образи.
Щось кричало, тужно і тваринно
в предковічну віхолу грози.
Скеля зливу набирає в жмені.
В піднебессі тісно кольорам.
Блискавки звиваються вогненні,
жалять темну шкіру стовбурам.
Грім бурмоче мовою страшною
заклинання кобри і гюрзи.
Проломилась хмара наді мною
золотою чашею грози!
Може, вранці десь на Чорногорі
сонце встало з лівої ноги.
Ліс стоїть у зливі - як в соборі.
День погідний сяє навкруги.