Не впiзнала
Ой, літо, пробач! Я тебе не впізнала!
Чомусь ти похмуре сьогодні, на жаль.
В думках я теплом твоїм душу втішала,
Сприймала чуттями вражаючий драйв.
Дивлюсь у вікно, відчуваючи розпач:
Все небо у хмарах і сонця нема.
Чи ти заблудилось, чи втратило компас?
Не знаю, що й думати… Звідки печаль?..
О, літо! Дитинства приваблива казка!
Безжурна, щаслива і дуже смачна!
Здавалось, звучала Еолова арфа,
Була вона ніжна, як сон, чарівна.
Мій розпач, напевно, підслухало літо,
Дощем окропивши, прибрало пітьму, Покликало сонце, засяяло втішно
І вийшло назустріч на стежку лісну.
*Еолова арфа – дерев'яна рамка з натягнутими на ній струнами, які мелодійно звучать під дією вітру.
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124060104174
Свидетельство о публикации №124060104174
Рецензии