Евгений Маланюк 1897-1968 Ave Caesar

Ave Caesar, певучий серпень,
Августейший владыка лет!
Сладость поздних плодов так терпка,
И сиянье твоё нестерпно,
Миру, что почти что ослеп.

Ave Caesar, твой день всё сияет
В колоннаде лесов, на форуме нив,
Рим твой бездонная синь наполняет,
Он в ней теряется и исчезает,
Видением лёгким вливаясь в напев.

Ave Caesar, застывший на троне,
Ты есть мрамор, миф, монумент,
Только солнце играет в короне,
Только лазурь серебрится  на скронях,
Выжженных ветром лет.

На скронях - на висках.
скоронь,ж.- «висок», скорынья; «челюсть», астрах. (Даль), скоронный «височный», др.-русск. скоронь ж., скороня ж. Этимологически словарь Фасмера.

Ave Caesar, співучий серпне,
Августійший владарю літ!
Солодощ пізніх овочів терпне,
Сяйво твоє все більш нестерпне
Для майже осліпленої землі.

Ave Caesar, ще день твій сяє
В колонаді гаїв, на форумі нив,
Рим твій бездонна блакить просякає,
Він в ній розчиняється і заникає,
І видивом легким вливається в спів.

Ave Caesar, застиг на троні,
Ти вже статуя, мармур, міт,
І тільки сонце грає в короні,
І тільки блакиттю посріблено скроні,
Спалені вітром літ.