Евгений Маланюк 1897-1968 Под чужим небом, 1
И ни парижских мостовых:
Всё снятся материны руки,
Солома ветхих стрех родных.
Всё снится шум весны и ветер,
Весёлый ветер светлых лет.
А тут - молюсь, убогий мытарь,
Ищу пылающий твой след...
Нет, не найти. Никто не знает,
Не ведом никому твой плач.
Возле всесветного Сипая,
Как прежде: золото и меч.
Не треба ні паризьких бруків,
Ні Праги вулиць прастарих:
Все сняться матернії руки,
Стара солома рідних стріх.
Все сниться гук весни і вітер,
Веселий вітер світлих літ.
А тут — молюсь, убогий митар,
Шукаю твій вогненний слід…
Ні, не знайти. Ніхто не знає,
Ніхто не чув твоїх плачів.
Біля всесвітнього Сипаю,
Як завше: золото й мечі.
Свидетельство о публикации №124060102538