Лето с рассвета завтра нас ждёт

День на исходе, снова закат,
Песне прокралась кода;
Ласково ночь накрывает наш сад,
Чёрного в звёздах свода.

Падая вновь в фиолет забытья,
Где из фантазий сонмы
И пересказы минут бытия,
Прошлого суть фантомы.

Лето, вновь – здравствуй, что нам пошлёшь?
Сказку из детства, ну же –
Тропку песчаную к речке найдёшь
Или босыми, в луже…

Взрослые игры больны и горьки –
Бог, образумь, ты можешь;
Не по любви ведь, не по-людски,
Смерти не должно множить.

Лето с рассвета завтра нас ждёт,
Где-то Вселенский Разум…
…Тот, что всё знает – где что грядёт,
Пусть будет Блага фатум.

Чтоб Человечество выход нашло,
В миро творенье – счастье;
Чтоб в возрожденье Земли вовлекло,
Всем вместе – созиданье!

Вячеслав Шикалович
01.06.2024г.

Літо з світанку завтра нас жде

День знов кінчається, заходу лад,
Стихло усе, ледь чутно…
Ласкаво ніч накриває наш сад,
Чорний у зорях купол.

Падаючи в фіолет забуття,
Де із фантазій сонми,
А чи хвилин перемови буття,
Минулого фантоми.

Літечко, здрастуй, що нам пошлеш?
Казку з дитинства, може –
Стежку піщану до річки знайдеш,
Босими в дощ, в калюжі…

Ігри дорослі – болі гіркі.
Бог, образум, ти можеш;
Не по любові ж бо, не по-людськи,
Смерть не повинно множить.

Літо з світанку завтра нас жде,
Десь є Вселенський розум…
... Той, що все знає – де що гряде,
Хай буде Блага фатум.

Щоб Людство вихід кращий знайшло,
В миро творінні – щастя;
Щоб до відродження Землі звело,
Порозумітись вдасться.

В'ячеслав Шикалович
01.06.2024 р.