Прості 11… Так швидко майнули… так швидко…
Ще вчора з абеткою, нині ж - за смутком прощання
із тим, що скрізь мамині сльози розмилось нечітко
на фоні будинку, де перше постало останнім…
Сумні 11… Напевно, всіляке бувало…
Ви вчилися жити й навчали самі потихеньку
батьків з вчителями тому, що людина - не в балах,
а в думах великих про щось надзвичайно маленьке…
Смішні 11… Колись ти тримався за руку,
а зараз вже легінь, на голову вищий за маму…
Я знаю, життя у дорослім - то біг і розлуки,
та швидше з комедії, ніж з копійчаної драми…
Твої 11… Початок розтанув за рогом,
відкривши стежини до зовсім дорослого світу,
де все - не дитинство. Іди. Я кажу тобі:
- З Б-гом… -
і тихо всміхаюсь, бо ж діти - то, все-таки, діти..:)
Випуск
© Copyright: Александр Ноцкий, 2024
Свидетельство о публикации №124053100891
Свидетельство о публикации №124053100891
Рецензии