Я знов про тебе, море шовковисте!
Спокусливе, приємне, запашне!
Веселкове, привітне, норовисте,
Дзеркальне і туманно-голубе!
Пробач мені небажану розлуку!
Хіба ж я знала про оцю біду!
Ніхто не думав, що в ту ніч похмуру
Жорстокий ворог розпочне війну.
Я пам’ятаю зустрічі з тобою,
Ще й зараз відчуваю дотик хвиль,
Ритмічний, безперервний шум прибою,
І парусник, і бриз, і тихий штиль…
О, море, море! Як же я сумую!
Обійми відчуваю уві снах,
Туманні почуття не угамую,
Лечу в уяві, як стокрилий птах.
Мене чарує світанкова тиша,
Захоплюють хмаринок пелюстки,
Я розправляю руки, наче крила,
Щоб обійняти простір голубий…
Я знов про море
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124053104641
Свидетельство о публикации №124053104641
Рецензии