Душі політ – оце і є життя,
В якому є і злети, і падіння!
Натхнення миті й миті здобуття,
І миті неминучого старіння.
Буває, душу накриває біль,
Обпалює знесилено вітрила,
Охопить раптом душу заметіль,
І, наче камінь, ляже льоду брила.
А треба далі жити, йти вперед,
Вслухатися весь час у голос серця,
Ламати визнаний і звичний трафарет
Про Всесвіт і ілюзію безсмертя.
Іти, долаючи тернистий шлях,
Без компаса і навіть без страховки
По гострих і пекучих будяках
Стежиною в людське життя завдовжки.
Йти стежиною життя
© Copyright: Галина Чехута, 2024
Свидетельство о публикации №124052905557
Свидетельство о публикации №124052905557
Рецензии