***

Твої очі – це неба блакить,
Це безмежна весняна повінь,
Надщаслива для мене мить,
Сонця лагідний теплий промінь.

Вже на скронях давно сивина,
Але серце як птах співає,
І блищить діамантом сльоза,
Бо кохання кінця не має.

І чуттєвий танок харит
Пестить серце красою рухів,
М'яко стелеться трав оксамит,
Вітер носить кіфари звуки...



Київ


Рецензии