Я ваяю не из воску,
а из меди и камня.
Г. Сковорода
Сквозь лёгкий дым хмельного ладана
Я снова вижу синеву,
И даль, что пашнями залатана,
И долгожданную весну.
Казалось, все отравы выпиты
И дух на пепел перетлел,
И вдруг - сиянье благолепия
На расцветающей земле!
Луна зелёной проскомидией,
И верю, и поёт душа:
Не воском, а из камня с медью я
Чеканю вечные слова.
1924
ТРАВЕНЬ
Я ваяю не з воску,
а з міді й каменю.
Г. Сковорода
Крізь легкий дим хмільного ладану
Знов бачу синяву ясну,
І далину, ланами латану,
І несподівану весну.
Здавалось, всі отрути випито
І дух на попіл перетлів,
І раптом — сяє травня ліпота
На радісно-зеленім тлі!
Луна зелена проскомідія,
І вірю, і душа співа:
Не з воску — з каменю і міді я
Карбую вічнії слова.
1924
Евгений Маланюк 1897-1968 Май
© Copyright: Алёна Агатова, 2024
Свидетельство о публикации №124052901477
Свидетельство о публикации №124052901477
Рецензии