Свiдомiсть
…Ніяк тебе я не торкнуся безборонно, -
будь, Вінниця, прошу, на відстані руки!
Бува, там тануть мої сни, - облизує їх Кронос,
бо сліпну, - прокидаюсь від туги.
Вже відчувається, - минуле відійшло назавжди,
ледь чутно в двері ще постукає й мені,
але до смерку хай не спиться, для розради,
бо рідна Вінниця несе тепло, вірші й пісні.
Влетівши у свідомість мою, Вінниця з розмаху,
мов істина, мов птаха, у забуте, незачинене вікно
у світі воєн, жалю й звершень, сміху й страху
ти піднялася гордо Вінниця. Так Господу дано!
- «ВІННИЦЯ: …відголоски життя», том 9
Свидетельство о публикации №124052801922