Из Каменного Гостя Билингва

Кам'яний Гість Уривок
Акт другий

Лаура
Скажений, залишися ти в мене!
Мені сподобався; бо Дон Гуана
Мені ти нагадав, як вилаяв мене,
Клацнув  зубами із скреготом.

Дон Карлос
Щасливець! Так ти його кохала?

Лаура робить ствердно знак.

               
                Дуже?

Лаура
                Дуже.

Дон Карлос
                І любиш і тепер?

Лаура
                Цію хвилину?
Ні не кохаю. Двох любити зась.
Кохаю тебе зараз.

Дон Карлос
                Скажи, Лаура,

Котрий рік тобі?

Лаура
                Вісімнадцять років.

Дон Карлос
Ти молода... і будеш молода
Ще років п'ять чи шість. Навколо тебе
Ще років шість вони будуть юрмитись,
Тебе пестити, плекати, дарувати,
Нічними серенадами тішити,
І за тебе один одного вбивати
На перехрестях нічних. Але коли
Час проминує, коли твої щоки
Впадуть і повіки, морщинясь, почорніють,
І сивина у твоїх косах майне,
І будуть люди звать  тебе старою,
Тоді що скажеш ти?

Лаура
               
                Тоді? Навіщо
Про це думать? що за розмова?
Чи у тебе завжди думки такі всі?
Прийди — відкрий балкон. Як небо тихо;
Стійке повітря тепле, ніч лимоном
І лавром пахне, ясний  місяць
Блищить на синяві густій і темній,
І сторожа кричать протяжно: "Ясно!.."
А далеко, на півночі — в Парижі,
Можливо, небо хмарами укрите,
Холодний дощ і вітер віє-віє…
А нам яка турбота? слухай, Карлос,
Я вимагаю, щоб ти посміхнувся…
— Ну, то ж! -

Дон Карлос
                Милий демон!

Стукають.

Лаура
                Дон Гуан!
(Лаура кидається йому на шию.)

Дон Карлос
Як! Дон Гуан!

Дон Гуан
                Лаура, любий друже!..

(Цілує її.)
Хто в тебе, моя Лаура?

Дон Карлос
                Я,  Дон Карлос.


Дон Гуан
Ось несподівана ця зустріч!
Я завтра буду весь до твоїх послуг.
Дон Карлос
Ні! Тепер – зараз.

Лаура
                Дон Карлосе, припиньте!

Ви не на вулиці — ви в мене—
Дозвольте вийти геть.

Дон Карлос
(її не слухаючи).
                Чекаю я! Ну що ж,

Адже ти при шпазі…

Дон Гуан
                Якщо зараз тобі
Не терпиться, будь ласка.

Б'ються.

Лаура
                Ай! Ай! Гуан!
(Кидається на постелю)

(Дон Карлос падає)

Дон Гуан
Вставай, Лаура, скінчено.

Лаура.            
                Що там?
Він вбит? Чудово! у моїй кімнаті!
Зараз робити мені що, гульвіса, диявол?
Куди його я  викину?


Дон Гуан
                Може бути
Він ще живий.

Лаура
(Оглядає тіло)
           Так! живий! дивись, проклятий,
Ти просто в серце ткнув - мабуть не мимо,
І кров не йде  з трикутної той ранки
А вже не дихає, яко?

Дон Гуан
                Що тут робити?
Він сам того хотів.

Лаура
                Ех, Дон Гуан,
Це прикро, право. Вічні все прокази —
А все не винен... Звідки взявся ти?
Давно чи  тут?

Дон Гуан
                Щойно я приїхав
І то тихенько — бо я не прощений.

Лаура
І вмить згадав  свою Лауру?
Що добре, те гаразд. Так годі,
Не вірю я. Ти повз ішов випадково
І дім побачив.

Дон Гуане
                Ні, моя Лаура,
Спитай у Лепорелло. Я стою
За містом, у проклятій венті. Я Лаури
Прийшов шукать в Мадриті.
(Цілує її.)

Лаура
                Друг мій!
Стривай... при мертвому… що нам робити з ним?

Дон Гуан
Залиш його: перед світанком, рано,
Я винесу його під епанчою
І покладу на перехресті.

Лаура
                Тільки
Дивись, щоб  не побачили тебе.
Як добре ти зробив, що заявився
Хвилиною пізніше! у мене
Друзі твої вечеряли. Ось тільки
Що вийшли всі геть. Коли б ти їх застав!

Дон Гуан
Лауро, і давно його ти любиш?

Лаура
Кого? ти, мабуть, мариш.

Дон Гуан
                А зізнайся,
Скільки разів ти зраджувала мені
У моїй відсутності?

Лаура
                А ти, гульвіса?

Дон Гуан
Скажи... Ні, потім переговоримо.


Stone Visitor Fragment
The second stage

Laura
You, furious! Spend now night with me,
I really liked you;  you reminded me
Don Guan- Exile, when scolded  sharply me,
Clenching your teeth tight with fury gritting.

Don Carlos
                Lucky man.
               
So you was in true love with him?

(Laura makes an affirmative sign).
               
                Greatly?

Laura
                Greatly!

Don Carlos
And now you still love him?
Laura

                This very minute?
Not, I am not. I must not love two men.
Now you’r who I love.

Don Carlos
                Tell me Laura
Which year are you?

Laura
                Eighteen years old.

Don Carlos
You’re pretty  young ... and you will be pretty  young
Another five-six years. Around you
For next  six years they still will crowd noisily,
Caress gently you, cherish, and present,
And entertain at night with sweet serenades,
And kill each other just for sake of you
On  the crossroads at night deep. But, think, when
The time will pass, and when your eyes will sink,
And eyelid will  become  wrinkling, blacken ,
And the gray hair in your lush braid will flash,
And they will call  you an old ghastly woman,
Then what will you say, Girl?

Laura
                Then? For what
Think now  about, what kind of conversation?
If do you always have such so silly thinking?
Come, open t’balcony. How quiet the sky is;
Motionless warm air, the night smell slightly
Laurel and lemon, luminous bright the moon
Is shining in  the thick and dark blue heaven,
And the guards shout protractedly: “clear is!..”
But far away, in the off  north - in Paris -
Perhaps the sky is covered by grey gloomy cloud,
The cold rain’s  falling and the wind is blowing.
What do we care about?  Listen, Carlos,
I demand that you smile immediately…
Well then!

Don Carlos
                Dear demon!

There come a nocking



Laura
               
Don Guan!
(Laura throws herself on his neck.)


Don Carlo    
How! Don Guan!

Don Guan
                Laura, dear friend!
(Kisses her.)
Who are, my Laura, with you?

Don Carlos
                Me,
Don Carlos.

Don Guan
           Here is an unexpected meeting!
I am at your service morrow.

Don Carlos
                No!
Now only!

Laura
              Don Carlos, stop   immediately!
You are not on the street - you are with me, now.
Please, get out promptly!

Don Carlos
(not listening to her).
                I'm waiting still. Well then,
 
You’re  with a sword.

Don Guan
                So if  you
Can not wait, please do.

They fight.

Laura
                Ah! Ah! Guan!..
(Throws herself on the bed)

(Don Carlos falls down)

Don Guan
Get up, Laura, it’s over now.

Laura.
                What's there?
Killed down! Wonderful! In  my  blameless room!
What am I to do, scapegrace and devil?
Where will I throw safety him now?

Don Guan
                But, may be,
He’s still alive.

Laura
(looks at the body)
                Yes! he’s alive! look, accursed,
You poked  in t’heart straightly - by no means missing ,
And the blood’s not flowing from a triangular wound,
Already he doesn’t breathe - it’s fine-goodly.

Don Guan
                What to do?
He himself wanted that.


Laura
                Eh, cute nice Don Guan,
It's a shame, really and eternal  mischief  -
But after all it’s no yours  fault... Where are you from?
How long have you been here?
   
Don Guan
                I just arrived
And then quietly - for I was not forgiven.

Laura
And you immediately remembered your  Laura?
That’s  good is fine. That’s enough.
I don't believe. You might walked by accidentally
And to see the familiar house.

Don Guane
                No, no, my Laura!
Inquire Leporello. I am standing
Outside the city, in the damn wendita. I Laura
Came to search in Madrid only!
(Kisses her.)

Laura
                Friend of mine!..
Wait... near with the dead man!...
What shall we do with him?

Don Guan
Leave him: before dawn, early,
I'll take him out under the coat
And put  his remains at the crossroads.
Laura
                Only
Watch that nobody see you by chance.
How well that you did  come
One minute later! Because I had
Your friends ate here. They only
Just  got out. If would you find them!
               
Don Guan
Laura, how long have you loved him?
Laura               
Whom? you seem to  to rave.               

Don Guan                And confess,
How many times have you cheated on me
In my long absence?

Laura
                And you, rake-scapegrace?

Don Guan
Say... No, we will talk later after…