ти як
бо в більшості всі звикли бачити в мені маяк,
який підтримкою надії зігріває
і лише небагато правду знають,
як важко знову в темноті та тиші
сидіти на балконі, розмовляти із Всевишнім,
проговорити всі свої тривоги,
і пройдені за день наднелюдські, важкі дороги,
і як від непорозуміння знову комом в горлі втома,
і як вже дуже сильно хочеться додому,-
в минуле те життя, а не в майбутнє,
бо в завтрашньому дні - багато так Важливих, та, на жаль, уже Відсутніх..
Свидетельство о публикации №124052704587