вабить i вабить обрiй

Вабить і вабить обрій - мари і горя злука,
місце, де море з небом в стрічку вплітають яв.
Буде любов до люби прагнути без докуки,
доки вітри плекають мачти вітрильних яхт.
Інші моря - пустелі. Злий без вітрил сірокко -
Зраджений сум кохання - несамовито дме.
Щільно повіки сплющить світу бачуче око,
око недружелюбне,  око глухо-німе.
Час намете кургани - голі піщані мури -
стріха передостання славних козацьких душ.
Най розійдуться світом звуки цієї думи.
Не переможе правду біль нелюдських катуш.

світлина: Сергій Васильківський. Козак в степу. 1905.


Рецензии

В субботу 22 февраля состоится мероприятие загородного литературного клуба в Подмосковье в отеле «Малаховский дворец». Запланированы семинары известных поэтов, гала-ужин с концертной программой.  Подробнее →