про Мадонну в метро
Без сподівань на потуху марудних лакиз,
Замість місточка часи налаштують драбину.
Вибір - лиш напрямок руху - угору, чи вниз,
Зліва направо, по стрілці, за поневірянням ?
Погляд додолу потуплений, човг підошов.
Чи загбитись від лементу в силі мовчання,
В передчутті післясмаку веліти: - Агов !?
В співі жіночого хору - спонука до глорій,
Спомин про зливи коротких травневих ночей.
Погляд Марії у небо, як пломінь, прозорий,
Тільки не гріє, як пломінь, а яро пече.
світлина: Киянка годує дитину в метро під час тривог
Свидетельство о публикации №124052505009